горець
ГОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., рідко.
Те саме, що го́рщик.
– Хіба дам горець картоплі, батюшко? – сказав з порога Маркіян (Б. Харчук).
ГО́РЕЦЬ, рця, ч.
Житель гір; горянин.
Коли поставили на стіл десять повних кошиків винограду, добродушні горці оніміли від захвату (О. Довженко);
Як відомо, найбільше довгожителів трапляється серед горців (з наук.-попул. літ.);
Прет, як і належить горцю, добре бачив, і тому одразу впізнав у низькорослому, скрадливо-поспішному, темношкірому капітані свого земляка (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горець — Га́рець, го́рець, гарнець: — див. гарець [44-1] — міра місткості, становить 3-4 літри [22] Словник з творів Івана Франка
- горець — го́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- горець — ГОРЕЦЬ, ГОРЯНИН – ГІРНИК Горець, -рця, ор. -рцем, горянин, -а. Житель гір. Гірник, -а. Робітник гірничої промисловості, гірничий інженер тощо. Літературне слововживання
- горець — -рця, ч. Житель гір; горянин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горець — Гірняк, верховинець Словник чужослів Павло Штепа
- горець — див. житель Словник синонімів Вусика
- горець — ГОРЯ́НИН (житель гір), ГО́РЕЦЬ, ГІРНЯ́К розм., ГОРІШНЯ́НИН діал.; ВЕРХОВИ́НЕЦЬ (житель Карпат). Першого стрічного горянина Артьомов питав: "Які там, аж за тими горами, є села..?" (С. Чорнобривець); Пісні горців відрізняються од пісень степовиків (А. Словник синонімів української мови
- горець — ГО́РЕЦЬ, рця, ч. Житель гір; горянин. Коли поставили на стіл десять повних кошиків винограду, добродушні горці оніміли від захвату (Довж., Зач. Словник української мови в 11 томах