1. Словник української мови у 20 томах

горланити

ГОРЛА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм.

Те саме, що горла́ти.

Ідучи [з корчми] додому, горланив [Проць] на ціле село (В. Стефаник);

Село жило своїм одвічним життям – горланили півні, вдалині валували собаки, мукали телята (Ю. Збанацький);

Хмільні гвардійці .. горланили фривольну пісеньку (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горланити — горла́нити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. горланити — -ню, -ниш, недок., розм. Те саме, що горлати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горланити — (бджола) бриніти, забриніти, збриніти, побриніти, гудіти, вигудіти, загудіти, згудіти, погудіти, прогудіти, густи, вигусти, загусти, погусти, прогусти, джижчати, виджижчати, заджижчати, зіджижчати, поджижчати, проджижчати, дзизчати, видзизчати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. горланити — див. кричати; співати Словник синонімів Вусика
  5. горланити — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. горланити — ГОРЛА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм. Те саме, що горла́ти. Ідучи [з корчми] додому, горланив [Проць] на ціле село (Стеф., І, 1949, 22); Село жило своїм одвічним життям — горланили півні, вдалині валували собаки, мукали телята й ревли корови, скрипіли журавлі колодязів (Збан., Малин. дзвін, 1958, 33). Словник української мови в 11 томах