гороховиння
ГОРОХОВИ́ННЯ, я, с., розм.
Те саме, що горохви́ння.
Задумані, пропахлі сіном чи гороховинням корови обережно втягують оксамитними губами воду (М. Стельмах);
Довге, давно не стрижене волосся сплутаним переспілим гороховинням спадає [Петрусеві] на вуха, і від того голова здається занадто великою (К. Гриб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гороховиння — горохови́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- гороховиння — -я, с. Горохове бадилля. Великий тлумачний словник сучасної мови