горошина

ГОРОШИ́НА, и, ж.

Насінина гороху.

Кухарі другий раз уже піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин та лушпини (І. Франко);

Кури, звиклі до її голосу, довірливо поглядають на неї і ще настирливіше хапають горошини (Є. Доломан);

* У порівн. Упали великі, як горошини, краплини дощу, зашуміла злива, і над морем піднявся туман із бризок (Д. Ткач);

// перен. Дрібний предмет круглої форми.

Важка сльоза заграла у її чорному оці, згорнулася у горошину і повисла на вії (Панас Мирний);

Рука в неї була сухорлява, з широкою долонею і твердими горошинами мозолів під пошерхлою шкірою (П. Козланюк);

Ми з жахом помітили, що біля наших ніг підскакують білі горошини льоду... (О. Гончар);

// Кругла цяточка, кружальце на тканині.

На тканинах мені дуже подобається сполучення великих і дрібних клітин, квітів, горошин, а також сполучення клітин і квітів (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me