1. Словник української мови у 20 томах

гортати

ГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що, розм.

Повертати, перекидати (сторінки, аркуші і т. ін.).

Марта вдавала, що спить, а він гортав книжку, закривши нею лице, хоч видно було, що не читає (М. Коцюбинський);

За Фединим столиком сидів поліцейський пристав і повільно гортав сторінки підручників та книжок (Б. Антоненко-Давидович);

Він писав правою рукою, а лівою гортав сторінки (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гортати — гортати, а не листати “Листає протяг потемнілі книги” – на такий рядок натрапляємо у вірші сучасного поета. Однак давно відомо, що сторінки видань не листають, а гортають, перегортають, перегортують. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. гортати — горта́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. гортати — (сторінки) перегортати, горнути. Словник синонімів Караванського
  4. гортати — -аю, -аєш, недок., перех., розм. Перегортати (сторінки, листки і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гортати — ПЕРЕГОРТА́ТИ (ПЕРЕГО́РТУВАТИ рідше) (аркуші), ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ГОРТА́ТИ розм., ГОРНУ́ТИ діал. — Док.: перегорну́ти, переверну́ти, переки́нути, погорта́ти. Надя шелестіла сторінками принесеної книги, перегортала їх (Д. Словник синонімів української мови
  6. гортати — ГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., розм. Листати, перегортати (сторінки, листки і т. ін.). Марта вдавала, що снить, а він гортав книжку, закривши нею лице, хоч видно було, що не читає (Коцюб., II, 1955, 296); Він писав правою рукою, а лівою гортав сторінки (Смолич, II, 1958, 99). Словник української мови в 11 томах