госпел
ГО́СПЕЛ, у, ч.
1. Жанр духовної музики афроамериканців.
Білий госпел розвинувся наприкінці ХІХ ст. як суміш народних мелодій і християнських гімнів (з навч. літ.);
Традиційно госпел поділяють на білий та чорний, негритянський, хоч і зародилися вони спільно в середовищі методистських церков американського Півдня (із журн.).
2. Євангелійна пісня, подібна до балади, блюзу, виконана в такому жанрі.
Американський хор, який одразу ж після перших виступів здобув глядацьку симпатію, згодом було визнано провідним у виконанні госпелу (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me