1. Словник української мови у 20 томах

госпітальєр

ГОСПІТАЛЬЄ́Р, а, ч.

Член католицького рицарського чернечого ордену, заснованого у XII ст. в Палестині.

Діяльність госпітальєрів має релігійно-благодійний характер (з наук.-попул. літ.);

Резиденція Ордену госпітальєрів спочатку перебувала в госпіталі Святого Іоанна в Єрусалимі (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. госпітальєр — госпітальє́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови