гостинний

ГОСТИ́ННИЙ, а, е.

Який любить приймати і частувати гостей.

Єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Веселий, гостинний, він любив товариство і скоро зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та відводив там душу (М. Коцюбинський);

Нам цікаво було оглянути мисливський замок.., зазирнути в курні селянські хати, де гостинні гуцули завжди ладні поділитися шматком хліба і кухлем квасного молока (С. Журахович);

// Характерний для такої людини.

Мій небіжчик тато був коваль і славився на всю околицю не тільки хорошою та тривкою роботою свого ремесла, але й своєю живою, гостинною та людяною вдачею (І. Франко);

// Який свідчить про гостинність, виражає її.

Вигляд людей був якийсь гостинний і привітний (Яків Баш);

Він широким гостинним жестом вказав .. на дверцята, що провадили до його швейцарської комірчини (Ю. Смолич);

// перен. Про місця, приміщення і т. ін., де гостю виказують гостинність, де він любить бувати.

Там за скелями сніжними Чей долину я знайду Тиху, певну та гостинну І забуду всю біду (І. Франко);

З-над річки лине пісня голосна, А тут, біля гостинної веранди, Іде безкровна, лагідна війна Червоної та білої троянди (М. Рильський);

За гостинним столом він розповідав, як у роки війни на Алтаї доводилося варити метал у зерноскладах, обладнаних наспіх під ливарню (І. Волошин).