1. Словник української мови у 20 томах

гостя

ГО́СТЯ, і, ж.

Жін. до гість.

[Хуса:] Я ж того не хочу, щоб нас почесна гостя осудила (Леся Українка);

Він дуже радий зустріти високошановну, надзвичайно шановну гостю в своєму домі (В. Винниченко);

Прийшла ще одна жінка .. З усіх кінців зали замахали [люди] руками, запрошуючи гостю до себе (П. Панч);

* Образно. Музо моя – госте одинокої душі! (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гостя — го́стя іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гостя — -і, ж. Та, хто приходить, приїздить відвідати, навістити кого-небудь і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гостя — ГО́СТЯ (та, що приїздить відвідати кого-небудь), ГІ́СТЯ діал., ГОСТИ́НА діал. — Заходьте, Докіє Петрівно. Гостею будете (А. Головко); Яка гістя — така й шана (Л. Боровиковський); (Маруся:) Частуй, частуй.. Бо тепер я, панотченьку, гостина в тебе (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  4. гостя — Го́стя, -сті, -стею; го́сті, го́стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гостя — ГО́СТЯ, і, ж. Та, хто приходить, приїздить відвідати, навістити кого-небудь і т. ін. [Xуса:] Я ж того не хочу, щоб нас почесна гостя осудила (Л. Укр., III, 1952, 169); Прийшла ще одна жінка.. Словник української мови в 11 томах
  6. гостя — Гостя : въ выраженіи: у гостя. см. гість. Словник української мови Грінченка