готівковий

ГОТІВКО́ВИЙ, а, е.

Який має форму готівки.

З 1999 року європейську валюту було запроваджено в безготівковий обіг, а з 2002 року євро стало готівковою валютою (з наук.-попул. літ.);

Іноземний фанат так активно вболівав за футбол, що загубив мобільний телефон та готівкові гроші, проте небайдужі громадяни та міліціонери допомогли гостеві чемпіонату (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. готівковий — готівко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. готівковий — -а, -е. Стос. до готівки. Готівковий дохід — частина особистого доходу, яка залишається після вирахування індивідуальних податків. Великий тлумачний словник сучасної мови