1. Словник української мови у 20 томах

граблище

ГРА́БЛИЩЕ, а, с., розм.

Держално у граблів; держак.

Василь .. зо зла так і швирнув граблі з конюшні, що валок дістав аж до кухонь, а граблище на три часті [частини] перебилося (Панас Мирний);

Вони билися великими кілками, граблищами, держаками вил, тримаючи їх в обох руках, як древні воїни (О. Довженко);

Катерина сіла біля куми, обіперлася на граблище й замислилась (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. граблище — гра́блище іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. граблище — -а, с. Те саме, що грабилно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. граблище — див. держак Словник синонімів Вусика
  4. граблище — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
  5. граблище — ГРА́БЛИЩЕ, а, с., розм. Держално у граблів; держак. Василь.. зо зла так і швирнув граблі з конюшні, що валок дістав аж до кухонь, а граблище на три часті [частини] перебилося (Мирний, IV, 1955, 173); Катерина сіла біля куми, обіперлася на граблище й замислилась (Чорн., Визвол. земля, 1959, 46). Словник української мови в 11 томах