гравіс

ГРА́ВІС, а, ч.

1. лінгв. Один із видів музичного наголосу в давньогрецькій мові, який характеризується пониженням голосового тону на наголошеному складі.

Гравіс часто називають важким тоном (з навч. літ.).

2. лінгв., полігр. Діакритичний знак у вигляді нахиленого вліво знака наголосу над голосною літерою.

Гравіс використовується над голосними у французькій, італійській, португальській та інших мовах (з наук. літ.);

У французькій мові гравіс ставиться над буквою “е”, що позначає відкритість голосного звука (напр., у слові “батько”) (з наук.-попул. літ.).