гранатка

ГРАНА́ТКА, и, ж., розм.

Зменш. до грана́та¹ 1.

Клали хліб в обковану тачанку, .. Ще й гранаток сотню на вози (А. Малишко);

Тиче мені [гауптман] запальничку, перед тим клацнувши нею, щоб я не подумав, що то гранатка (Є. Доломан);

Брудненьку гранатку часів Другої світової війни школярі знайшли на околиці рідного села (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гранатка — грана́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови