гранення

ГРА́НЕННЯ, я, с.

Дія за знач. грани́ти.

Нас познайомили з технологією гранення каменів (з газ.);

Мені здається, що Степан Васильченко й зумів стати особою тільки тому, що житейські стежки привели його до Коростишівської семінарії, де відбулося гранення його характеру й світогляду (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me