графема
ГРАФЕ́МА, и, ж., лінгв.
Одиниця писемної мови, що виступає в різних варіантах залежно від стилю письма, місця в даному слові чи реченні і відповідає фонемі в усній мові.
Своєрідно реалізується шрифтова варіантність графем на плакатах, оголошеннях, транспарантах, лозунгах (з наук. літ.);
Графемою може бути буква, буквосполучення, ієрогліф або його частина і т. ін. (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- графема — графе́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- графема — -и, ж. 1》 Найменша смислорозрізнювальна одиниця писемної мови, що зазвичай відповідає фонемі в усній мові. 2》 Одиниця письма, вживана в різних варіантах залежно від стилю письма, від місця в слові чи реченні тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- графема — графе́ма (від грец. γραφή – запис, накреслення) найменша смислорозпізнавальна одиниця писемної мови, що відповідає фонемі в усній мові (напр., а, б і т. д.). Словник іншомовних слів Мельничука