гридень

ГРИ́ДЕНЬ, дня, ч.

У Київській Русі – княжий дружинник.

Князеві Ярополку гридень Тур не потрібний, у нього є інші, молоді, добрі гридні... (С. Скляренко);

– Трубіть збір! – наказав князь, .. гридень підніс до рота ріг, щосили затрубив (В. Малик);

Далі починалася Гора – Верхнє місто. Там жив князь, бояри, воєводи, тисяцькі, а також гридні (В. Нестайко);

Гридні несли військову службу і брали участь в управлінні князівським господарством (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me