гридень
ГРИ́ДЕНЬ, дня, ч.
У Київській Русі – княжий дружинник.
Князеві Ярополку гридень Тур не потрібний, у нього є інші, молоді, добрі гридні... (С. Скляренко);
– Трубіть збір! – наказав князь, .. гридень підніс до рота ріг, щосили затрубив (В. Малик);
Далі починалася Гора – Верхнє місто. Там жив князь, бояри, воєводи, тисяцькі, а також гридні (В. Нестайко);
Гридні несли військову службу і брали участь в управлінні князівським господарством (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me