гримкіт

ГРИ́МКІТ, коту, ч., розм.,

Те саме, що гу́ркіт.

Прохор .. слухав гримкіт підвід за дверима і здивовано вдивлявсь у стелю (Валерій Шевчук);

Яничари повиносили з казарм казани і забарабанили по них ложками. Зловісний гримкіт пролунав над містом (Р. Іваничук).