гримучники

ГРИМУ́ЧНИКИ, ів, мн. (одн. гриму́чник, а, ч.).

Підродина отруйних змій родини гадюкових, які мають на хвості своєрідні погримки з рогових щитків, що залишаються після линьок і видають специфічний тріскучий звук.

Гримучників, або гримучих змій, вважають одними з найотруйніших, вони мають найбільш розвинений отрутозубний апарат (з наук.-попул. літ.);

Більшість гримучників населяє Північну Америку (з наук.-попул. літ.);

За допомогою брязкальця на хвості техаський гримучник відлякує ворога, а нападає він тільки задля вимушеного самозахисту (із журн.);

Один золотошукач .. тримав гримучника .. Коли приходив хтось чужий, гримучник висовував своє тарахкало у вікно й торохтів (В. Нестайко).