грозовиця

ГРОЗОВИ́ЦЯ, і, ж.

Те саме, що гроза́.

– Яка темна нiч, – сказав єпископ, зупинившись за дверима терема. – Спека, задуха, грозовиця... У таку пору здоровому важко, а Володимиру й поготiв... (С. Скляренко);

Він виминав з колосків золотисті зернята, закохано дивився на них і відчував у тих вогнистих краплинах пульс грозовиць, що вирували літніми днями понад рідним краєм (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me