грубокорий

ГРУБОКО́РИЙ, а, е.

Який має грубу кору, з грубою корою.

Старі дуби та клени простирали над ним [Григорієм] могутні руки.. Він обнімав їх, гладив, розповідав про тугу, яка точила серце; розповідав без слів, душею, і грубокорі велетні все розуміли (Василь Шевчук).