гугукання
ГУГУ́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. гугу́кати і звуки, утворювані цією дією.
Дідько зробився мовби навіжений: цілісінькі ночі з гугуканням і дражливим сміхом невгамовно гасав по дахах (В. Дрозд);
Весна приходить з гугуканням голубів, безустанним дзвінким цівканням горобців і запахом квітнучого верболозу у лузі (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me