гумі

ГУ́МІ¹, невідм., с.

Прозора маса, що витікає з поранень на стеблах у деяких дерев'янистих рослин; ґлей, камедь.

Гумі широко використовують у текстильній промисловості та медицині (із журн.).

ГУ́МІ², невідм., ж.

1. Кущова рослина родини лохових із червоними кислувато-солодкими плодами розміром з вишню; поширена в Японії, Китаї та Кореї.

За цілющі властивості гумі часто називають диво-ягодою Сахаліну (із журн.);

Плоди гумі схожі за смаком на хурму та інжир, містять комплекс вітамінів та інших біологічно активних речовин, пектини, дубильні речовини, аскорбінову кислоту, амінокислоти тощо (з наук.-попул. літ.);

У листі гумі вітаміну С більше, ніж у ягодах смородини (з газ.).

2. Плід цієї рослини.

Гумі використовують для лікування травного тракту, поліпшення кровообігу та як тонізуючий засіб (з наук.-попул. літ.);

Недозрілі гумі мають дещо терпкувато-кислий смак (з наук.-попул. літ.).