гумін

ГУМІ́Н, у, ч.

Органічна сполука, яка входить до складу ґрунту, нерозчинна в кислотах, лужному середовищі, органічних розчинниках.

Гуміни не розчиняються хімічними агентами і залишаються тісно сполученими з мінеральними колоїдами ґрунту (частками глини) (з наук. літ.);

Гуміни утворюють комплекси з мінеральними частинками ґрунту (з навч. літ.).