гурта
ГУ́РТА, и, ж.
Попруга з двома стійкими поручнями з обох її боків, за які наїзник тримається, виконуючи різні вправи.
Жокей демонстрував свою майстерність у кінній акробатиці: тримаючись за гурту, дивував глядачів трюками, що викликали захоплення (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me