гурта

ГУ́РТА, и, ж.

Попруга з двома стійкими поручнями з обох її боків, за які наїзник тримається, виконуючи різні вправи.

Жокей демонстрував свою майстерність у кінній акробатиці: тримаючись за гурту, дивував глядачів трюками, що викликали захоплення (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me