гіалін

ГІАЛІ́Н, у, ч., біол.

Напівпрозора щільна однорідна білкова речовина, що з'являється в тканинах організму при деяких патологічних процесах.

Механізм утворення гіаліну полягає в руйнуванні волокнистих структур та просякненні їх фібрином й іншими плазменними компонентами (з наук.-техн. літ.);

Гіалін являє собою фібрилярний білок, який містить фібрин (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіалін — -у, ч. Фібрилярний білок, у побудові якого беруть участь плазмові білки (фібрин). Великий тлумачний словник сучасної мови