гідроакустика

ГІДРОАКУ́СТИКА, и, ж.

Розділ акустики, що вивчає випромінення та поширення звуків у воді.

Викладено теоретичні основи розробки електродинамічних випромінювачів, наведено приклади їх впровадження в геофізиці, гідроакустиці, контролі сейсмостійкості будівель та споруд (з наук. літ.);

Робочі засоби виміру швидкості звуку з високими метрологічними характеристиками потрібні для розв'язання ряду прикладних і фундаментальних завдань екологічного моніторінгу, прикладної гідроакустики, фундаментальних та прикладних океанографічних досліджень (з наук. літ.);

Для розвідування риби використовуються найновіші досягнення гідроакустики і радіотехніки (з наук.-попул. літ.).