гіперборейці

ГІПЕРБОРЕ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. гіперборе́єць, йця, ч.).

1. У грецькій міфології – північний казковий вічно юний народ, що жив у якійсь райській країні, насолоджувався сонячним світлом.

У книжці розповідалось про край Гіперборею, на далекій півночі (Скандинавія? Антарктида?) та про її віровчення. Ті гіперборейці поклонялись крижаній горі Кадаф (Л. Дереш);

Елліни вважали, що біля північних меж Скіфії мешкають фантастичні гіперборейці, країну яких любить начебто відвідувати Аполлон (з наук. літ.).

2. перен. Мешканці Півночі; сіверяни.

Двічі місяць дозрів і золотим овочем впав у блакить Егейського моря від часу, як гіперборейці привезли на Делос свої дари в зерні і колосі та милих Фoйбосові лебедів з Бористена (Н. Королева);

Грецьким купцям назустріч виходять місцеві жителі – гіперборейці – і радо їх приймають, називаючи гостями своїми, бо звичаєм людей над Руським морем було приймати гостей, як братів (С. Скляренко);

– Хіба ви лякаєтеся холоду?.. І хіба гіперборейці не живуть серед снігів? (П. Загребельний).