гіперзвук

ГІПЕРЗВУ́К, у, ч., фіз.

Пружні хвилі надзвичайно високої частоти (понад один мільярд герц).

За фізичною природою гіперзвук нічим не відрізняється від ультразвуку (з наук. літ.);

Добрими провідниками гіперзвуку є монокристали за низьких температур (з наук.-попул. літ.);

У науці гіперзвук застосовують для дослідження явищ розсіювання світла в однорідних прозорих середовищах, дифузного розсіювання рентгенівського випромінювання тощо (із журн.).