гіперметрія

ГІПЕРМЕ́ТРІЯ, ї, ж.

1. літ. Перевищення кількості складів у стопі метричного вірша; наявність у ній зайвих складів.

Подеколи в ситуації гіперметрії віршовий розмір може переходити з однієї стопи в іншу, як, приміром, у вірші В. Підпалого “Лебеді” – із ямба в дактиль (з наук.-попул. літ.).

2. Надмірність, нерозмірність рухів певних частин тіла.

Під час руху у хворих тварин помітна гіперметрія передніх кінцівок, атаксія задньої частини тулуба, спотикання і навіть падіння (з наук. літ.);

У хворого спостерігається незначна гіперметрія голови і верхніх кінцівок (із журн.);

Ураження мозочка часто супроводжується гіперметрією (збільшенням) обсягу рухів, що позначається і на почерку (з мови документів).