гіперон

ГІПЕРО́Н, а, ч., фіз.

Нестабільна елементарна частинка, маса якої більша за масу нуклона.

У космічних променях уперше було зареєстровано позитрон та деякі гіперони (з наук.-попул. літ.);

Адрони – загальна назва елементарних частинок (протонів, нейтронів, гіперонів, мезонів), що беруть участь у так званих сильних взаємодіях (з наук.-попул. літ.);

Особливості утворення гіперонів вивчали, починаючи з 70-х років ХХ ст., у різних процесах при високих енергіях (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіперон — гіперо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гіперон — -а, ч. Нестійка елементарна частинка, важча від протона і нейтрона. Великий тлумачний словник сучасної мови