гіперон
ГІПЕРО́Н, а, ч., фіз.
Нестабільна елементарна частинка, маса якої більша за масу нуклона.
У космічних променях уперше було зареєстровано позитрон та деякі гіперони (з наук.-попул. літ.);
Адрони – загальна назва елементарних частинок (протонів, нейтронів, гіперонів, мезонів), що беруть участь у так званих сильних взаємодіях (з наук.-попул. літ.);
Особливості утворення гіперонів вивчали, починаючи з 70-х років ХХ ст., у різних процесах при високих енергіях (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me