гіпертрофія

ГІПЕРТРОФІ́Я, ї, ж.

1. вет., мед. Надмірне збільшення об'єму і маси органа або його частини, клітин під впливом різних чинників.

Особливий інтерес становить питання про те, якими клітинами виробляється кортикотропний гормон, що викликає гіпертрофію коркового шару надниркової залози (з наук. літ.);

Найчастіше гіпертрофія лівого передсердя є характерною ознакою вади серця (з наук. літ.);

При вживанні солей цинку, хрому та свинцю протягом одного місяця у щурів зрілого віку спостерігається виражена гіпертрофія серцевого м'яза (з наук. літ.).

2. перен. Будь-який надмірний розвиток, надлишок чого-небудь, яких-небудь властивостей, якостей; перебільшення.

Синтаксис авторської мови в повісті І. Франка “Петрії і Довбущуки” відповідав тодішнім естетичним вимогам – гіпертрофії фрази (з наук. літ.);

Специфіка духовного життя стародавніх китайців полягала саме у тому, що перебільшення, гіпертрофія у їх свідомості етико-ритуальних цінностей, зрештою, і привела до заміни ними релігійно-міфологічного сприйняття світу (з навч. літ.).