гіпнотизувати

ГІПНОТИЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. кого. Піддавати гіпнозу; присипляти.

Гіпнотична баба... Гіпнотизує оддалеки й руками над вами не вимахує (Остап Вишня);

А про гіпноз ти чув коли-небудь? – Чув! – не дуже впевнено сказав я. – Це коли людину гіпнотизують і... вона робить не те, що хоче (В. Нестайко);

А якщо він почне її гіпнотизувати? Уявивши себе в непритомному стані, повністю під владою старого, Ольга швидко і навіть занадто голосно видала: – Ні! (А. Кокотюха);

* У порівн. – А втім, – вів далі Гріпич рівним, безстрасним тоном, ніби гіпнотизуючи, – відношу і той і цей ваш рапорт .. на рахунок хвилевого вияву легкодухості (І. Микитенко).

2. кого, що, чим і без дод., перен. Непомітно підкоряти своїй волі, впливові; зачаровувати.

Все стояло неповорушно, штивно, пило спокій ночі, що наближалася повільним кроком і гіпнотизувала все магічним місячним світлом (О. Кобилянська);

Князь... князь... Це слово починало її гіпнотизувати (Г. Хоткевич);

І, власне, що ж дивного, коли тепер нібито й людина вольовим зусиллям здатна гіпнотизувати фотон і змінювати напрям руху елементарних частинок, навіювати їм свої команди... (О. Гончар);

Безхитрісний був [Ничипір], ясний для кожного. Такий гіпнотизує силою своєї певності, за таким підеш, якщо й не захочеш (М. Руденко);

Амулет з іклів ягуара гіпнотизував дикунів, бо його могла носити тільки людина, яка вміла розмовляти з духами і користувалась їхнім захистом (Ю. Бедзик);

Зорі заворожували, гіпнотизували, вабили до себе з надзвичайною силою (із журн.).