гіпопус
ГІПО́ПУС, а, ч.
Особлива стадія німфи в комірних кліщів, здатних впадати за несприятливих умов у стан спокою.
Гіпопус може перебувати у негативних умовах тривалий час, іноді роками, виявляючи при цьому високу стійкість і до хімічних препаратів (з наук. літ.);
Для більшості видів комірних кліщів характерна особлива фаза розвитку – гіпопус (з наук.-попул. літ.);
Кліщ – вологолюбний вид; якщо вологість повітря нижча за 60 %, розмноження припиняється і кліщ утворює стадію гіпопуса, що ускладнює проведення заходів боротьби із цим шкідником (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me