гістамін
ГІСТАМІ́Н, у, ч., фізл.
Гормоноїд, похідне амінокислоти гістидину.
Гістамін міститься в неактивній, зв'язаній формі в різних органах і тканині тварин і людини, вивільняється при алергійних реакіях, при шоку, опіках, викликає розширення кровоносних судин, скорочення гладкої мускулатури, підвищення секреції соляної кислоти у шлунку та ін. (з наук. літ.);
Гістамін – важлива ланка в механізмах регуляції тонусу гладких м'язів (у тому числі бронхів, судин), виділення шлункового соку (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гістамін — гістамі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гістамін — -у, ч. Тканинний гормон, що має сильну біологічну дію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гістамін — гістамі́н (від грец. ίστός – тканина і аміни) тканинний гормон, що має сильну біологічну дію; належить до біогенних амінів. Словник іншомовних слів Мельничука
- гістамін — Гормон, біогенний амін; див. гормони. Універсальний словник-енциклопедія