1. Словник української мови у 20 томах

гітлерівець

ГІ́ТЛЕРІВЕЦЬ, вця, ч., іст.

1. Прихильник, послідовник гітлеризму.

Коричневий колір капелюхів і чобіт символізував духовний зв'язок з гітлерівцями (М. Білкун);

У дисертації наведено дані про плани гітлерівців перетворити Україну в аграрно-сировинний додаток “третього рейху” (з наук. літ.).

2. Солдат або офіцер німецької армії періоду гітлеризму.

Гітлерівці, пограбувавши музей і найцінніше повивозивши до фатерлянду, потім підпалили прекрасний будинок (М. Бажан);

Добре, що нам пощастило швидко відбити своїх та ще й полонити гітлерівців... (Є. Доломан);

Фронт і тил непохитні у своєму прагненні зупинити залізні полчища гітлерівців (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гітлерівець — гі́тлерівець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. гітлерівець — -вця, ч. Прихильник Гітлера, німецький фашист. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гітлерівець — ГІ́ТЛЕРІВЕЦЬ, вця, ч. Прихильник Гітлера, німецький фашист. Фронт і тил непохитні у своєму прагненні зупинити залізні полчища гітлерівців (Кучер, Чорноморці, 1956, 112). Словник української мови в 11 томах