давньокитайський
ДАВНЬОКИТА́ЙСЬКИЙ, а, е.
Який жив або існував у часи Стародавнього Китаю, пов'язаний з ними.
Інь і Ян – давньокитайські символи двополярності буття (з наук.-попул. літ.);
Давньокитайський спосіб варіння на парі майже не змінився за багато століть (із журн.);
Давньокитайська мова.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me