давньокитайський

ДАВНЬОКИТА́ЙСЬКИЙ, а, е.

Який жив або існував у часи Стародавнього Китаю, пов'язаний з ними.

Інь і Ян – давньокитайські символи двополярності буття (з наук.-попул. літ.);

Давньокитайський спосіб варіння на парі майже не змінився за багато століть (із журн.);

Давньокитайська мова.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me