дан

ДАН, у, ч.

У східних єдиноборствах – ступінь досконалості в оволодінні мистецтвом бою.

У традиційному карате дани є символом визнання досягнень учнів і майстрів, а не просто приводом одягти новий гарний пояс (з наук.-попул. літ.);

Протягом усієї історії дзюдо лише шістнадцять майстрів здобували рівень десятого дану (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дан — Дан, -ну м. Столбъ, стоянь. Чуб. VII. 575. Словник української мови Грінченка
  2. дан — -у, ч. У східних єдиноборствах – ступінь досконалості в оволодінні мистецтвом бою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дан — Павільйон для відпочинку мандрівників. Мав місце в архітектурі Стародавньої Південної Індії. Архітектура і монументальне мистецтво