двовимірно

ДВОВИ́МІРНО.

Присл. до двови́мірний.

Деякі люди зовсім не створені для того, щоб бути зображеними двовимірно – їх обличчя опираються пласкості, їх врода розкривається тільки у русі (із журн.);

Із книги постає образ України, що сприймається двовимірно – через драматичне минуле і сучасне життя краю, його здобутки і втрати (із журн.).