двовірний

ДВОВІ́РНИЙ, а, е.

Стос. до двовір'я.

Прийшовши до влади з допомогою варязької дружини та новгородського війська, Володимир був змушений продовжувати лінію, яку диктувала йому панівна більшість Києва, язичницька еліта, що за Святослава значно зміцнилась у двовірному Києві (Р. Іванченко).