1. Словник української мови у 20 томах

двошлюбний

ДВОШЛЮ́БНИЙ, а, е.

Стос. до двошлюбності.

Ридала [Йокаста] гірко, до свого двошлюбного Припавши ложа (Борис Тен, пер. з тв. Софокла).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двошлюбний — двошлю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. двошлюбний — -а, -е. Стос. до двошлюбності. Великий тлумачний словник сучасної мови