двоякість
ДВОЯ́КІСТЬ, кості, ж.
Стан і властивість за знач. двоя́кий.
Неоднозначність розуміння понять “форма” і “джерело” права приводить до двоякості у трактуванні договору нормативно-правового характеру (з наук. літ.);
Досліджуючи природу конфлікту в душі ліричної героїні, вказуємо на її двоякість: гармонія – дисгармонія (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me