1. Словник української мови у 20 томах

дебош

ДЕБО́Ш, у, ч., розм.

Бешкет, бійка.

– Руки в них короткі для того, щоб розгромити нас. А от дебош можуть вчинити (А. Головко);

І тоді з гурту вихопився міліціонер: – Припинити дебош! У всьому розбереться міліція (А. Шиян);

“Вибиті вікна в російській Думі”. Хуліганство, провокація, просто п'яний дебош? (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дебош — дебо́ш іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дебош — -у, ч., розм. Бешкет, бійка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дебош — Бешкет, веремій, веремія, ворохоба, галабурда, гармидер, заколот, колотнеча, шарварок Словник чужослів Павло Штепа
  4. дебош — див. бійка Словник синонімів Вусика
  5. дебош — дебо́ш (франц. debauche) буйство, бешкет, бійка. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. дебош — БЕ́ШКЕТ (порушення порядку, пристойності, супроводжуване галасом, сваркою, бійкою), ДЕБО́Ш розм. рідше, ГАЛАБУ́РДА діал.; ХУЛІГА́НСТВО (грубе порушення правил громадського порядку — як окремий випадок, так і явище в цілому). Словник синонімів української мови
  7. дебош — ДЕБО́Ш, у, ч., розм. Бешкет, бійка. І тоді з гурту вихопився міліціонер: — Припинити дебош! У всьому розбереться міліція (Шиян, Баланда, 1957, 35); — Руки в них короткі для того, щоб розгромити нас. А от дебош можуть вчинити (Головко, II, 1957, 469). Словник української мови в 11 томах