дежавю

ДЕЖАВЮ́, невідм., с., книжн.

Психічний стан людини, коли вона відчуває, що колись уже була в такій ситуації.

На третьому поверсі я пережив трепет дежавю. Мені здалося, наче я вже бував тут (Ю. Андрухович);

І жодних доказів, окрім опосередкованих, не віднайти. І жодними експериментами не перевірити. Навіть згаданий феномен дежавю не вимірюється ані кількісними, ані якісними показниками (Ю. Іздрик);

Коли я ще тільки вставив ключ-картку в шпару, раптом здалося, що відкриваю домашні двері. Від цього дежавю мене пересмикнуло (І. Роздобудько).