демаркування

ДЕМАРКУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. демаркува́ти.

Спеціальних прикордонних знаків на східному кордоні країни немає, бо хоча межа й позначена на картах, але демаркування не було (з газ.);

Було досягнуто домовленості про механічне видалення з поверхні імпортованих м'ячів несанкціонованої символіки Євро-2012. Контроль за процесом демаркування здійснювався посадовими особами митниці (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me