демаркування
ДЕМАРКУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. демаркува́ти.
Спеціальних прикордонних знаків на східному кордоні країни немає, бо хоча межа й позначена на картах, але демаркування не було (з газ.);
Було досягнуто домовленості про механічне видалення з поверхні імпортованих м'ячів несанкціонованої символіки Євро-2012. Контроль за процесом демаркування здійснювався посадовими особами митниці (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me