денотувати

ДЕНОТУВА́ТИ, у́є, недок. і док., що, лінгв., філос.

Позначати собою щось, давати назву чому-небудь.

Як зауважує Ч. В. Морріс, іконічні знаки позначають, або денотують, об'єкти, які мають такі ж властивості, що й самі знаки (з наук. літ.);

Очевидним та простим способом роз'яснити денотацію терміна є наведення прикладів об'єктів, що їх денотує термін (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. денотувати — -ую, -уєш, недок. Позначати, давати назву, ім'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. денотувати — денотува́ти муз. фальшувати (ст)||різати Лексикон львівський: поважно і на жарт