депортований

ДЕПОРТО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до депортува́ти.

У дослідженні висвітлюється загальна міграційна ситуація в Україні після набуття незалежності, проблема одержання українського громадянства депортованими особами та їх нащадками, які повертаються в Україну (з наук. літ.);

// у знач. ім. депорто́ваний, ного, ч.; депорто́вана, ної, ж. Той (та), кого депортують або депортували.

Слід було обганяти цілі ешелони з депортованими, засудженими, непомітно для конвою передавати крізь ґрати хлібини й цигарки, впізнавати серед них друзів і родичів (Ю. Андрухович);

Загальна кількість депортованих становить приблизно мільйон осіб (із журн.);

// депорто́вано, безос. пред.

Населення багатьох станиць у повному складі вивозили до Сибіру. За різними даними, з Кубані тоді [у 1932–1933 рр.] було депортовано від 50 до 200 тисяч жителів (Д. Білий).