державотворчість

ДЕРЖАВОТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.

Творення, розбудова держави.

Польську владу особливо дратувала діяльність англо-американських місій у листопаді-грудні 1919 р., які намагалися зрозуміти державотворчість ЗУНР і спростовували наклепи поляків щодо порозуміння галичан із більшовиками (з наук. літ.);

Ідеї державотворчості та єднання політичної нації в нашій країні стають предметом дискусій у пресі (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. державотворчість — державотво́рчість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови