державотворчість
ДЕРЖАВОТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.
Творення, розбудова держави.
Польську владу особливо дратувала діяльність англо-американських місій у листопаді-грудні 1919 р., які намагалися зрозуміти державотворчість ЗУНР і спростовували наклепи поляків щодо порозуміння галичан із більшовиками (з наук. літ.);
Ідеї державотворчості та єднання політичної нації в нашій країні стають предметом дискусій у пресі (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- державотворчість — державотво́рчість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови