1. Словник української мови у 20 томах

десятинний

ДЕСЯТИ́ННИЙ, а, е.

1. Стос. до десятини.

Десятинна ділянка землі;

Збирач десятинного податку.

2. іст., у знач. ім. десяти́нне, ного, с. Податок у розмірі десятої частини прибутків.

Міюський втямив: у тутешніх рибалок ті ж клопоти, що й у них на Дону: сіль пожирає увесь заробіток. А ще ж, мабуть, треба заплатити за мережу і десятинне в кошову скарбницю... (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. десятинний — десяти́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. десятинний — [деис'атин:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. десятинний — -а, -е. Стос. до десятини. Десятинний збір — вид промислового мита, що його стягували натурою в Росії в 16-17 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. десятинний — Десяти́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. десятинний — Десятинний, -а, -е Относящійся къ десятин'ѣ. десятинний мед. Десятая часть съ продаваемаго меда. Закр. Словник української мови Грінченка