детермінація
ДЕТЕРМІНА́ЦІЯ, ї, ж.
1. книжн. Установлення причин появи, прояву чого-небудь.
Визначальним рівнем детермінації поведінки особистості є рівень соціального середовища (з наук. літ.).
2. фізл. Виникнення якісної своєрідності частин зародка на ранніх стадіях його розвитку.
Термін “детермінація” запровадив 1900 року німецький ембріолог К. Гайдер (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- детермінація — детерміна́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- детермінація — -ї, ж. Встановлення причин виникнення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- детермінація — детерміна́ція (від лат. determinatio – обмеження, визначення) виникнення якісної своєрідності між частинами зародка на ранніх стадіях його розвитку. Словник іншомовних слів Мельничука