дефінітивно

ДЕФІНІТИ́ВНО, книжн.

1. Присл. до дефіні́тний.

Мистецтво Шекспіра чи Данте не є просвітництвом, насамперед це шлях до пізнання істини, яку неможливо окреслити раціонально, дефінітивно (з наук. літ.).

2. Вочевидь, безумовно.

Лише в екстраординарних випадках, коли жінка бездоганно виконує дефінітивно “нежіночу” роботу, у жіночому кореляті чоловічої назви за професією чи родом занять свідомо акцентується на статі суб'єкта (пригадаймо полк нічних бомбардувальниць під командуванням Марини Раскової) (з наук. літ.);

Якщо суд має самоврядування, він сам повинен здійснювати контроль за поведінкою суддів. Також є багато процедур, які дефінітивно треба змінити (із журн.).